Легендарний експериментальний суперкар Mercedes-Benz C 111-II 1970 року випуску вперше в історії вийде на відкриті аукціонні торги. Автомобіль із заводським позначенням Car 33, пофарбований у фірмовий помаранчевий відтінок Weißherbst та оснащений дверцятами типу «крило чайки», виставлять на паризьких торгах RM Sotheby’s 3 лютого 2027 року (у просторі Salles du Carrousel у Луврі в межах тижня Rétromobile). Орієнтовна вартість лоту перевищує €25 млн.
Понад пів століття компанія відмовлялася продавати екземпляри серії C 111, навіть попри те, що ще наприкінці 1960-х — на початку 1970-х заможні ентузіасти нібито надсилали до Штутгарта чисті чеки в надії отримати таку машину. Усі побудовані автомобілі залишалися в експериментальному парку та заводській колекції, а кошти від майбутнього продажу цього примірника спрямують на розвиток проєкту Mercedes-Benz Museum 2.0, тоді як решту машин серії компанія зобов’язалася не продавати щонайменше ще 25 років.
Передісторія проєкту та як народжувався C 111-II

Концепт-серія C 111 з’явилася як мобільна інженерна лабораторія для випробування нових силових установок, шасі та аеродинаміки, що передувала пізнішим експериментальним спорткарам марки (зокрема CW311 та C 112) і надихнула сучасний концепт Vision One-Eleven (2023). Перший варіант C 111-I дебютував у 1969 році на автосалоні у Франкфурті з 3-роторним двигуном Ванкеля (близько 280 к.с. за даними довідників), масою близько 1 100 кг і максимальною швидкістю близько 270 км/год.
Уже через шість місяців, у березні 1970 року, на Женевському автосалоні показали Mercedes-Benz C 111-II — другий етап розвитку моделі. Форму кузова розробляли дизайнери Петер Пфайффер та Йозеф Галлітцендьорфер під керівництвом Бруно Сакко. Важливою інженерною інновацією стало застосування ранньої комп’ютерної програми ESEM для розрахунку силових навантажень конструкції — це дозволило прискорити розробку шасі приблизно на шість місяців.
Експериментальні прототипи завжди відігравали у Mercedes-Benz роль технологічного полігону для рішень майбутнього — у наш час таку ж роль лабораторії ефективності та аеродинаміки виконав концепт, про який ми детально розповідали в матеріалі представлений Mercedes Vision EQXX — найефективніший електромобіль бренду.
Техніка, двигун Ванкеля та динамічні характеристики

Кузов C 111-II виготовили зі скловолокна (армованого скловолокном пластику) на коробчатому каркасі, де обрамлення задньої перегородки додатково виконувало роль дуги безпеки. Габарити та пропорції відповідали перегоновому автомобілю:
- Довжина: 4 440 мм.
- Ширина: 1 825 мм (у низці довідників для лінійки вказується 1 800 мм).
- Висота: лише 1 120 мм.
- Колісна база: 2 620 мм.
- Споряджена маса: близько 1 240 кг.
- Паливні баки: два бічні баки сумарним обсягом 116 літрів.
Під капотом за салоном у C 111-II встановили 2,4-літровий (2 408 см³) двигун Ванкеля із чотирма обертовими роторами замість звичних поршнів, у парі з 5-ступеневою механічною коробкою передач ZF DS-25/1 та приводом на задню вісь. Двигун розвивав 350 к.с. (257 кВт) при 7 700 об/хв і крутний момент 392 Н·м у діапазоні 4 000–5 500 об/хв.
Динаміка для початку 1970-х років була винятковою:
- Розгін 0–100 км/год: 4,8 секунди.
- Максимальна швидкість: 300 км/год.
Чому ж серійного суперкара з роторним мотором так і не з’явилося? Попри інженерні успіхи механіки, роторний двигун Ванкеля мав значно вищу витрату пального порівняно з традиційними поршневими агрегатами та стикався з дедалі жорсткішими екологічними нормами і паливною кризою 1973 року. Від планів випуску відмовилися у 1971 році, однак сама платформа C 111 продовжила жити у дизельних і турбованих експериментах (зокрема на кільці Нардо у 1978–1979 роках, де C 111-III із 5-циліндровим дизелем досягав понад 320 км/год, а C 111-IV із бітурбованим V8 показав максимальну швидкість 403,78 км/год).
Салон, рідкість і доля саме «Автомобіля 33»

Загалом у різних поколіннях і конфігураціях програми C 111 побудували лише 17 автомобілів, з яких до наших днів збереглося 13. Примірник Car 33 став третім C 111-II: його почали збирати у березні 1970 року, пофарбували у відтінок Weißherbst (названий на честь німецького рожевого вина), а роторний агрегат встановили у серпні 1970 року.
Машина працювала у випробувальному парку під реєстраційним номером S-Y 6200, проходила швидкісні тести на Гоккенгаймрингу у 1971 році, а з 1975 року перейшла до заводської колекції. Інтер’єр оздоблений сіро-білою тканиною у «гусячу лапку», оснащений чотириспицевим кермом і вертикально встановленою радіосистемою Becker Europa. З 2006 року Car 33 експонувався в експозиції Mercedes-Benz Museum у Штутгарті. У 2024 році фахівці Mercedes-Benz Classic відновили його технічну справність (зберігши заводську патину кузова й салону та встановивши систему пожежогасіння), після чого автомобіль виїжджав на трек в Унтертюркгаймі та з’явився у Пеббл-Біч у Каліфорнії. Станом на жовтень 2026 року на одометрі зафіксовано 24 766 км пробігу.
Порівняльна таблиця: характеристики та ключові факти про Mercedes-Benz C 111-II (Car 33)
| Параметр / Характеристика | Показник або факт |
| Модель та екземпляр | Mercedes-Benz C 111-II, заводський номер Car 33 (третій C 111-II, збірка з березня 1970 р., мотор встановлено в серпні 1970 р.) |
| Дебют і платформа | Женевський автосалон, березень 1970 р.; склопластиковий кузов на коробчатому шасі, дверцята «крило чайки» та підйомні фари |
| Дизайн та інженерія | Дизайнери Петер Пфайффер і Йозеф Галлітцендьорфер під керівництвом Бруно Сакко; розрахунки навантажень у програмі ESEM (-6 міс. розробки) |
| Двигун і трансмісія | 2,4 л (2 408 см³), 4-роторний двигун Ванкеля (M 950/4 / M 950 W 48), 350 к.с. (257 кВт) при 7 700 об/хв, 392 Н·м (4 000–5 500 об/хв), 5-ступенева МКПП ZF DS-25/1 |
| Динаміка та маса | 0–100 км/год за 4,8 с, максимальна швидкість 300 км/год, маса 1 240 кг, баки 116 л |
| Габарити та салон | 4 440 × 1 825 × 1 120 мм, колісна база 2 620 мм; салон у сіро-білу «гусячу лапку», радіо Becker Europa |
| Тираж і пробіг | 17 авто в серії C 111 (збереглося 13); пробіг Car 33 — 24 766 км (на жовтень 2026 р.), у комплекті два набори коліс (8×15″ дорожні та магнієві 10×15″/13×15″ для експозиції) |
| Аукціон та оцінка | RM Sotheby’s, Париж (Лувр), 3 лютого 2027 р.; оцінка понад €25 млн (участь за попередньою реєстрацією особисто або телефоном, без онлайн-ставок) |

Фотогалерея 📸 Експериментальний Mercedes-Benz C 111-II (Car 33) 1970 року
Добірка знімків дозволяє роздивитися рідкісний екземпляр Car 33 з усіх ключових ракурсів: від низького склопластикового кузова у відтінку Weißherbst висотою 1 120 мм та дверцят типу «крило чайки» до компонування моторного відсіку з 4-роторним агрегатом Ванкеля на 350 к.с.. Окремі кадри показують водійське місце та оздоблення салону у сіро-білу «гусячу лапку», зберігши автентичність прототипу, який готується до аукціону RM Sotheby’s у Парижі.

Експертний висновок: чому вихід «Автомобіля 33» на торги — подія покоління
Виставлення Mercedes-Benz C 111-II Car 33 на аукціон з орієнтиром понад €25 млн — це не просто продаж рідкісного спорткара з 1970-х, а монетизація історії, яку роками тримали під замком. У колекційному сегменті максимальну премію отримують не масові лімітовані серії, а єдині у своєму роді інженерні експерименти з доведеним походженням, заводською історією та незмінною автентичністю.
Car 33 поєднує одразу кілька факторів, які рідко збігаються в одному лоті: 4-роторний двигун Ванкеля на 350 к.с., розгін до 100 км/год за 4,8 с і 300 км/год максималки для початку 1970-х, незмінну зовнішню й інтер’єрну патину після коректного технічного відновлення Mercedes-Benz Classic у 2024 році, а також жорстку гарантію виробника не виставляти інші C 111 на продаж принаймні ще чверть століття. Для ринку колекційних автомобілів це задає нову планку рідкісності та пояснює, чому цінник стартує вище €25 млн ще до удару молотка аукціоніста.
